Новини Корупції

Яків Грибов: як горілчаний король став зерновим рейдером. ЧАСТИНА 1

Яків Грибов: як горілчаний король став зерновим рейдером. ЧАСТИНА 1 27.02.2019

Яків Грибов

Українці і росіяни, які вірять в розрекламовану чистоту популярної горілки «Nemiroff», були неприємно здивовані, дізнайся вони, з чого саме вона проводилася, і які брудні війни роками вели між собою співвласники цієї відомої компанії. Тепер перемогла сторона в особі проросійського бізнесмена Якова Грибова вирішила «віджати» собі ще й агрохолдинг «Росток». Для цього він залучив не тільки професійних рейдерів з кримінальним минулим і загони озброєних «титушек», але і корумпованих прокурорів, «ручні» суди і навіть державні антикорупційні органи.

Те,
що потім відбувалося на підприємствах «Росток-Холдингу» під час їх рейдерського
захоплення, красномовно уособлювало весь твориться в країні бардак.
Напівкримінальні структури діяли разом з правоохоронними органами,
поліція і незрозумілі озброєні особи відтісняли возмущающийся народ, а тим
часом на полях гнив так і не зібраний урожай. Винуватець всього цього з усмішкою
керував процесом з Росії, куди він утік ще в 2017 році.

Таємниці спиртового двору

Грибів
Яків Семенович народився 27 травня 1964 року у військовому містечку Озерне під Житомиром
(зараз там дислокується 39-я бригада ВПС України). Його батько служив у військовій
частини, а мама була вихователем у дитячому садку. У нього є сестра Белла
Фінкельштейн, є бізнес-партнером брата і співвласником компанії «Nemiroff».
Як ви напевно вже здогадалися, Грибовы мають єврейське коріння.

Закінчивши в Озерному школу, Яків не захотів створювати сімейну династію військових і навіть «відкосив» від строкової служби, а замість цього вступив на приладобудівний факультет Челябінського політехнічного інституту за спеціальністю «автоматика і телемеханіка». У 1987-му році за розподілом Яків Грибов був направлений на роботу в Хмельницький, одне з НДІ. Проте з самого початку ця робота йому не сподобалася: нудно і мало платять. Зате він все вечори проводив у биллиардной, де здружився з такими ж любителями великих грошей. І ось у тому ж 1987 році Яків Грибов зробився кооператором. Спочатку вони намагалися щось робити: робили музичні дзвінки для вхідних дверей та автомобільні клаксони, але справа якось не склалося. Тому, за даними SKELET-info, Грибів з товаришами вирішили зайнятися комерцією, перепродуючи все: електроніку, продукти, автомобілі. Ось в ході цього першого досвіду бізнесу Яків Грибов зійшовся з хмельничанами братами Кіпіш – Анатолієм Зиновьевичем (1965 р.) і Віктором Зиновьевичем (1960 р.). Люди вони вкрай непублічні, про їхнє минуле взагалі нічого невідомо, тому про Кипишах ходили всякі розмови: наприклад, що в 90-х вони були пов’язані з місцевими ОЗУ.


Анатолій Кіпіш

АВ 1993 році Яків Грибов і Анатолій Кіпіш заснували ТОВ «Містраль» (ЄДРПОУ 14145156), занявшееся торгівлею сигаретами і продуктами, а також зерном (в основному крупами). Одного разу у них з’явилася велика партія зерна, яку потрібно було кудись прилаштувати. І тут їм підвернувся Немирівський спиртовий завод, який до того часу взяло під свій контроль сімейство Глусів.


Сім’я Глусів. У центрі – Алла Сигізмундівна і Степан Карлович Глусь, крайній праворуч – Олександр Глусь

СГлусь
Степан Карлович з 1987 по 2006 рік працював директором цього підприємства, а його
дружина Алла Сигізмундівна була головним бухгалтером. Свій родовід вони
не оголошували, але відомо, що Алла Глусь була католичкою, а робітники називали їх
сімейство «поляками», з-за чого подальший конфлікт між Глусем і Грибовим
прозвали «єврейсько-польською війною». Домінуюче становище Степана і
Алли Глусь дозволило їм на початку 90-х фактично взяти під свій спиртзавод
повний контроль, хоча формально він досі значиться держпідприємством. Потім
при ньому створили «горілчану артіль» у формі СП — з метою мінімізації податків, оскільки
для іноземного капіталу» в Україні надавались величезні пільги. Але, як
правило, для цього просто реєстрували фірму в Європі або в США, і через неї
заводили частку в СП. В даному випадку закордонними партнерами Глуся стали троє
невідомих українських емігрантів (реальні співвласники або підставні особи –
невідомо). Ось з цього СП і виріс Немирівський лікеро-горілчаний завод, що став
першим підприємством компанії «Nemiroff».

Варто
зауважити, що директорська сім’я користувалася у працівників заводу досить
поганою репутацією. Несамовита католичка Алла Сигізмундівна дістала всіх своєю
напускною побожністю, причому лицемірно-фарисейської. Наприклад, щоб заслужити
її милості, робітникам доводилося робити вигляд, що вони теж ходять в місцевий костел
святого Йосифа Обручника (головне було з’явитися там на очі Алли Глусь), до
«нехристям» ж вона ставилася упереджено негативно і намагалася їх звільнити.
Будучи головним спонсором і фактичним лідером католицької громади Немирова,
Алла Сигізмундівна вирішила допомогти їй «повернути» будинок, в якому колись ще до
революції 1917 року жили ксьондзи (будинок примикав до костелу). Ось тільки той
історичний будинок давно знесли, а на його місці збудували дитячу музичну
школу. І «горілчана королева» спочатку намагалася відсудити в музичну школу
користь католицької громади, а потім домоглася мирової угоди, за яким
приміщення передавалося в арену костелу терміном на 49 років. Зрозуміло, доля
дитячої музичної школи її не хвилювала. Але найдивовижніше, що в 2011
році сімейство Глусів раптом вирішив зав’язати з католицтвом і перейшло в
православ’я (УПЦ МП). Причому це траплялося після того, як обраний нардепом
за списком БЮТ Степан Глусь перебіг у Партію Регіонів.

Батько
і син Глусі відзначилися хамським ставленням до працівників заводу (аж до
матірної лайки), а також тим, що заборонили їм… хворіти. Точніше, оформляти
лікарняний: з цією метою Степан Глусь особисто, підкупивши когось у Вінницькій ОДА,
домігся незаконного розпорядження для головного лікаря Немирівської міської лікарні
не виписувати лікарняні листки працівникам компанії «Nemiroff», за винятком
потреби їх госпіталізацію. Але навіть якщо людина потрапляв в хірургію або
кардіологію, то начальник охорони заводу Василь Косорез (колишній міліціонер)
відвідував їх, перевіряючи чи дійсно ті лежать на ліжках у палаті, або ж
«придуриваются» і «прогулюють».

Під питанням і «унікальна якість» немирівської горілки, яка здебільшого є плодом уяви відділу маркетингу компанії. Справа в тому, що реклама «Nemiroff» завжди робила наголос лише на воді, що входить в склад цієї горілки – мовляв, вона особлива артезіанська, що створює неповторний смак! А ось що стосується спирту, то Немирівський лікеро-горілчаний завод завжди використовував звичайний зерновий спирт: в найкращому випадку українське, вироблений на Немирівському спиртзаводі, але бувало, що і більш дешевий турецький (виробництва «solomon’s Bros.&Co»). Як так? Джерела повідомляли про якісь схеми, за якими на стороні набували партії спирту, в тому числі імпортного, і в тому числі низькоякісного, а потім оформляли його як продукцію Немирівського спиртзаводу, з усіма необхідними сертифікатами. Схожі схеми в 90-х широко використовували і на шахтах Донбасу, видаючи за видобутий донецьке вугілля куплений в Росії кузбасский (про це докладніше читайте у матеріалах про Віктора Нусенкисе і Юхима Звягільському). Але на Немирівському спиртазаводе ці схеми працювали і в XXI столітті — а, за інформацією SKELET-info, працюють і сьогодні.

Таким
чином, в горілці «Nemiroff» завжди був точно такий же спирт, який
використовують і інші українські виробники алкоголю – нітрохи не унікальний. А,
заявляючи про наявність на заводі якогось спеціального німецького обладнання «
глибокого очищення», Глусі так жодного разу і не показали журналістам. Втім,
змінили їх менеджери Грибова і Кіпіша теж не стали розкривати секрети
виробництва «Nemiroff». До речі, існує експертна думка з приводу того,
що «Nemiroff» починав своє фірмове виробництво з перцевою горілки і різних
ароматизованих настоянок: таким способом заглушався присмак низькоякісного
спирту…

Отже,
у 1995 році Яків Грибов і брати Кіпіші запропонували Глусям як
«давальницької сировини» партію зерна. Глусям було потрібно не стільки саме зерно,
скільки документація на нього – для фіктивного «виробництва» спирту, в якості
якого виступав привезений турецький. Доля самого зерна залишилася
невідомою, а ось спирт вони перетворили на горілку, яку на ура розпродали
Грибів і Кіпіші. З цього моменту почався перший етап співпраці,
закінчився тим, що захопили в свої руки весь збут, Грибів і Кіпіші за
рік довели до банкрутства СП і присвоїли його акції (що стало з його
акціонерами-емігрантами, невідомо). Опирався лише Степан Глусь,
яким запропонували компромісне рішення: йому залишають 20% акцій і «садять»
керувати виробництвом, а Грибів і Кипищи займаються всієї комерційної
частиною. Так у 1997 році відбулося їх не зовсім добровільне об’єднання в компанію
«Nemiroff», першим головою ради директором якої став Яків Грибов.
До речі, назву придумав теж він: за основу Грибів взяв популярний тоді бренд
«Smirnoff». Причому, вже відразу ж «Nemiroff» була оформлена на кіпрську
офшорну фірму «Biostar Investments Ltd», творцем якої називали того ж Грибова
– таким чином, горілчаним бізнесменам знову вдалося створити схему мінімізації
податків».

«Nemiroff» foreve

Чому
Глусі погодилися на пропозиції Грибова і Кипишей? За неофіційною версією, на
горілчане сімейство «наїхала» пов’язана з Кипишами ОЗУ, змусила віддати 4/5 бізнесу.
І спочатку Грибів і Кіпіші були б представниками цієї ОЗГ в «Nemiroff»,
керуючими активами. Конкретної інформації про це поки що немає, хоча ці
ж чутки стверджують, що саме завдяки ОЗУ Грибів зумів вивести «Nemiroff»
на російський ринок. Але, на жаль, ім’я цієї угруповання залишається неназваним.

За
офіційною ж версією, Яків Грибов і Анатолій Кіпіш проявили неабиякий талант
комерсантів, який допоміг вивести «Nemiroff» в число лідерів горілчаного ринку.
Тому вони взяли на себе функцію збуту продукції, а її виробництвом
продовжили займатися Глусі. Ось тільки останні виявилися в прольоті і в 1997
році, коли ділили акції «Nemiroff», і в 2006 році, коли їх перерозподіляли.
До речі, причина, по якій у 2006 році була проведена «реструктуризація»
компанії, теж залишилася невідомою. За обрывчатой інформації, це стало
наслідком розпаду або трансформації тієї самої ОЗУ, в ході якого її члени і
«тіньові бухгалтери» легалізувалися у «поважних бізнесменів». Хтось з них
продав свої акції «Nemiroff» Грибову і Кипишам, в результаті чого ті стали
основними власниками компанії. І ось у 2006-му на Віргінських островах
зареєстрували фірму «Nemiroff Vodka Limited» (NVL), на яку перевели всі
активи кіпрського офшору «Biostar Investments Ltd», яка володіє акціями «Nemiroff».
Співвласниками NVL стали: Анатолій і Віктор Кіпіш (17,48%), Яків Грибов
(20%), його сестра Белла Фінкельштейн (20%), а ось Степану Глусю залишили 25%.
Щоправда, замість його сина Олександр Глусь, який до цього обіймав посади
керівника угорського та російського філій компанії, отримав посаду
голови ради директорів «Nemiroff», яку йому поступився Грибів. При цьому
Степан Глусь передав синові свій пакет акцій «в управління». Це було пов’язано з
тим, що в тому ж 2006 році Степан Глусь купив собі місце у списку БЮТ і став
народним депутатом. Потім він купив собі те ж саме 108-е місце на виборах
2007 року, а в 2011-му році перебіг до ПР.

Так
в 2006-му в Ліхтенштейні заснували фірму «Nemiroff Intellectual Property
Establishment», на яку оформили всі права на товарні знаки. Втім, сам «Nemiroff»
ніколи не дотримувався чужі права, і на компанію кілька разів подавали позови за
використання чужих брендів та дизайну (наприклад, горілки «Пшенична»).

На період 2001-2008 рр. припав розквіт «Nemiroff», а досягнутий він був багато в чому за рахунок експорту в Росію. Виходом «Nemiroff» на російський ринок особисто займався Яків Грибов, і це супроводжувалося численними скандалами. По-перше, Грибів залучив до реклами горілки Російську федерацію боксу (організацію, найтіснішим чином пов’язаний з різними ОЗУ), виступивши в якості спонсора боїв. І незабаром на телеекранах росіян з’явилися мелькає логотип «Nemiroff» і настирлива реклама «медової з перцем», під якою тузились боксери. Ось тільки пряма реклама алкоголю в Росії була заборонена, на що Грибів парирував, що це всього лише… маринований перець! Але довго дурити російських чиновників не вдалося, і незабаром Російська федерація боксу була змушена розірвати з «Nemiroff» контракт про спонсорство. Натомість в Україні цей метод використовували досить довго: зокрема, «Nemiroff» непогано рекламував себе на тлі братів Кличків.


Брати Клички і «Nemiroff»

БЗатем Грибів підрядив для просування на російський ринок горілки «Nemiroff» дистриб’юторські компанії «Ротор-хаус» (Москва), «Євро-алко» і «Дуплет» (Петербург). Однак їх співпраця завершилося тим, що Грибів банально «кинув» їх, розірвавши договори і не виплативши належні їм суми. Разом з іншими порушеннями (у тому числі в питанні якості продукції) це призвело до того, що «Немировом» впритул зайнялися російські держструктури. А це збіглося з неприємностями, які обрушилися на компанію в Україні.

Сергій Варіс, для SKELET-info

ПРОДОВЖЕННЯ
СЛІД…

Яків Грибов: як горілчаний король став зерновим рейдером. ЧАСТИНА 1 оновлено: Лютий 26, 2019 автором: creator
Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top