Новини Корупції

Хід Джуліані. Зеленський «вляпався» в брудну вашингтонську гру

сб, 28/09/2019 — 16:47

Як Україні вийти без втрат з американських «розборок».

Намагаючись відбити масовану медійну і конгрессовую атаку демократів, республіканці з команди Трампа вирішили реанімувати тему українського втручання у вибори в США. І хоча їх звинувачення не виглядають надто реальними, це не має ніякого значення – команді Зеленського доведеться їм протистояти, пише в інтернет-виданні depo.ua Тарас Паньо.

Найкраща форма захисту – це контратака. Цей простий, хоч і не завжди дієвий принцип, здається, добре засвоїли представники команди Дональда Трампа. Тому, коли позиції чинного президента США в «зеленскогейте» стали зовсім нестійкими, особистий адвокат президента Руді Джуліані (на фото зліва), якого також звинувачують у спробах тиску на українських чиновників, публічно оголосив, що має намір надати відеозаписи і документи, які нібито доводять незаконне втручання України у вибори президента США в 2016 році.

Про це він заявив в декількох ЗМІ – і написав відповідний твіт: «Урок тим, у кого є порядність. Ніколи не звинувачуйте, грунтуючись виключно на чутках. Я не робив цього, коли на адресу України висували звинувачення у незаконному впливі на вибори 2016 року. Мені надали прямі свідчення, відеозапису та документи, які доводять це. Дивіться і чекайте!»

Звичайно, зі стовідсотковою точністю передбачити, який саме епізод у відносинах двох країн Джуліані збирається направити вістря своєї порядності, зараз неможливо. Втім, варіантів також не надто багато.

Першим і, можливо, найбільш вірогідним з них є досить давня історія з обвинуваченням директора Національного антикорупційного бюро України Артема Ситника в передачі штабу Хілларі Клінтон інформації з «чорної бухгалтерії» Партії регіонів під час виборів у Сполучених Штатах 2016 року.

Інформацію про цю подію свого часу запустив в інформаційний обіг позафракційний нардеп Борислав Розенблат, який в той час був фігурантом кримінальної справи, пов’язаної з корупційними діяннями при видачі дозволів на видобуток бурштину – саме за поданням НАБУ.

14 березня у Facebook Розенблатт опублікував нібито стенограми розмов Ситника, в яких той нібито стверджував, що допомагав Хілларі Клінтон.

Складно сказати, які саме «нові докази» у цій справі міг отримати Джуліані, не проводячи при цьому якогось секретного і масштабного розслідування на території України.

Слід зазначити, що у випадку, якщо Джуліані вдалося отримати лише «свідчення» Борислава Розенблата, який мав очевидні мотиви для наклепу на НАБУ, і американський юрист всерйоз готується з цими аргументами йти до преси і Конгрес, і його медійну контратаку чекає незавидна доля.

У будь-якому випадку, говорити про вплив України на вибори у цій ситуації представляється абсолютно недоречним. Оскільки навіть якщо конкретно взятий Артем Ситник дійсно передав комусь цю інформацію, це буде протиправною дією Ситника. Яке цілком можливо розслідувати і покарати винуватця.

Але Зеленському і його політичній команді дуже важливо акцентувати увагу на одному принциповому моменті. Коли мова йде про те, що «Росія втручалася у вибори в США» – то мається на увазі, що російські спецслужби, отримавши розпорядження з Кремля, проводили спеціальні операції на території іншої держави, маніпулюючи громадською думкою за допомогою соцмереж.

А в ситуації з Ситником один конкретно взятий громадянин вирішував якісь свої особисті проблеми, допомагаючи відомої політичної сили в США. І протиправним його діяння було тому, що він використовував при цьому службову інформацію. Хоча і тут щось довести буде непросто, оскільки «чорна бухгалтерія» на той момент була в руках НАБУ, Генпрокуратури, і СБУ.

Іншим напрямком, на якому може зосередитися атака Джуліані, є зовсім вже конспірологічна історія про те, що сервери Демократичного національного комітету, які, за даними американського розслідування, російські хакери зламали, насправді були зламані з України. А американська компанія CrowdStrike, яка розслідувала цю історію і оприлюднила результати свого розслідування, (верифицированного ФБР і підтвердженого Міністерством юстиції США), насправді діяла у змові з демократами і, можливо, з Україною (тому що співзасновником компанії є Дмитро Альперович. Який, втім, народився на Росії і є громадянином США, але це деталі).

Цю історію активно поширювали російські ЗМІ, хто має ослаблений рвотний рефлекс – її у всіх подробицях можна прочитати, наприклад, на Russia Today.

І ось Трамп в розмові з Зеленським оголосив наступне: «Я хотів би, щоб ви зробили нам послугу, адже наша країна багато чого пережила, і Україна про це багато знає. Я хотів би, щоб ви з’ясували, що сталося в цій ситуації з Україною, з компанією Crowdstrike. Я вважаю, один з ваших заможних людей… Сервер, кажуть, що в Україні він є».

Якщо вірити творів фантазії форумних конспірологів, то «олігарх» – це Віктор Пінчук.

Будь-яка людина, хоча б у загальних рисах знайомий з адмініструванням комп’ютерних серверів, підтвердить, що ховати сервер з даними від правосуддя – це рафінована божевілля. І що елітна компанія, яка спеціалізується на питаннях кібербезпеки, як то CrowdStrike (вона, до речі, активно співпрацювала не тільки з демократами, але і з республіканцями) у разі нечесної гри могла б банально модифікувати дані без можливості відстежити цю модифікацію, або, на крайній випадок, знищити сервер разом з «незручними» даними раз і назавжди. Але ні – для конспирологического сюжету було цікавіше, щоб сервер навіщо везли в Україну – за кордону і митні перевірки – і, напевно, ховали в спальні Пінчука, цього «породження темряви» і «духовного спадкоємця Джорджа Сороса».

Конспірологи звинувачують Crowdstrike в тому, що ті не передали фізичний сервер в руки ФБР. При цьому передача сервера правоохоронним органам ніколи не була і не є нормальною процедурою розслідування кіберзлочинів (це тільки на Росії на підключені до мережі сервери вішають листок паперу з написом «опечатано»). Правоохоронним та експертним органам передають «дамп» – точну цифрову копію того, що було в постійній пам’яті комп’ютера на момент початку аналізу. І Crowdstrike передали цю інформацію і в ФБР, і в розвідувальне співтовариство, і, взагалі, здається всім, хто був хоч якось причетний до розслідування.

І ось керівник наддержави не соромиться у розмові з президентом іншої держави вголос повторювати маячню російських пропагандистів і конспірологів, вимагаючи шукати сервер – очевидно, під подушкою у Пінчука.

Тому перша найбільш ймовірна лінія атаки на Україну, очевидно, потребує від нашого керівництва дуже чіткого меседжу про те, що Ситник і Україна – не синоніми. А в разі реалізації другого сценарію американським демократам, швидше за все, доведеться міняти причину проголошення початку процесу імпічменту. З «спроби президента одержати особисту вигоду з службового становища» на «сумніви в психічному здоров’ї президента».

Тарас Паньо, depo.ua

Щоб не пропустити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Источник — http://grom-ua.org/

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top