Новини Корупції

Управлінська «чума»

Управлінська «чума» 28.03.2019

Більш варварського «управління» Держава Україна ще не знала.

“Якщо у вас в руках абсолютна влада і безкрайня імперія з багатомільйонним населенням, менеджерствуйте сміливо і рішуче. Швидше за все, ваші початкові розрахунки лопнуть, як мильні бульбашки, але методом проб і помилок буде досягнутий відчутний результат. Цей результат затулить будь-які витрати, якими б колосальними і безглуздими вони не були. А ваші підопічні будуть ставитися до вистражданому результату особливо трепетно – адже він дістався такою дорогою ціною!»

М. Дубинянський

Розміщуючи свою останню статтю в стрічці ФБ Центру реформ транспортної інфраструктури, я забезпечив її коментарем: “Пощастило Адміністрації портів. Їм там не треба на зарплати з бюджету гроші клянчити. Поки ще не треба. Смелянскому в Укрпошті вже 500 млн. грн. від платників податків хвацько підкинули. Попіклувались, щоб «працював», не своє ж ділять… Платіть податки, платіть… В АМПУ можна просто портові збори на пів-року в банк під «ліві» відсотки покласти і нормально виходить з них зарплатою… Не пощастило з цією купою «управителів» тільки платникам податків. За «чуму» треба їм оплачувати. Не хочеш платити, держава виб’є, але улюблених чиновників в образу не дасть.»

Швидко пішов коментар від самого В. Смілянського або самого високо-пере-оплачуваної менеджера пошти України за останні мінімум 100 років. Мовляв:

Зверніть увагу на назву, під яким вивели з бюджету гроші платників податків в інтерпретації керівника Укрпошти: «компенсація»… Природно, я почав заперечувати:

Подальше обговорення (без образ) розкрило основну прірва між держуправлінням в нашій країні і управлінською цивілізацією. А саме: ставлення до грошей з бюджету, до грошей платників податків. Як взагалі могла прийти думка в голову управлінця, керівника Укрпошти, після 3-х «кращих університетів в США» (навіщо треба було в Штатах закінчувати 3 університету — в принципі неясно), звертатися за допомогою до 500 млн. грн. на статутну діяльність підприємства, яке він очолює тільки волею Володимира Омеляна? При будь-яких даних і розрахунках (я теж колишній керівник транспортного холдингу і розрахунки можу зробити самі «переконують») звертатися за грошима платників податків на покриття збитків у ввіреному тобі підприємстві це — злочин і нонсенс взагалі і в принципі для західної економіки.

Далі йдуть відмовки:

Я: «Ви можете випускати все, що хочете, звертатися в будь-які банки, але у кого взагалі могла народитися угода віддати 500 млн. грошей платників податків для «допомоги» господарюючому суб’єкту? А чому ці ж гроші не розіграли через Прозорро і не запросили Нову Пошту в тендер, наприклад?»

Ще раз, схема В. Смілянського — нонсенс в нормальній економіці. І посадовий злочин Ст. Гройсмана і Ст. Омеляна, що затвердили цю схему на всю суму викинутих з бюджету коштів платників податків, тобто 500 млн. грн.. Якщо і можна знайти західні приклади (Крайслер в 90-е, автовиробники в тих же Штатах 10 років тому), то підставою для «кредитів під заставу» завжди були 100% гарантії від підприємств і стовідсоткові плани повернення грошей в бюджет. А в нашій схемі тільки одне: “Дайте грошей, я сам не здатний і точно нічого не поверну! Так, про мою космічну зарплату не забудьте…».

Тим більше, що В. Смілянський не зміг повідомити, а скільки ж коштів Укрпошті ще знадобиться від платників податків у 3-4 кварталі 2019 року, скільки — у 2020-му, а скільки ще до його неминучого від’їзду назад в Штати після таких вдалих для нього українських заробітків… Дуже схоже, що схема буде працювати «револьверно». Тобто вбудовується так: отримання грошей з бюджету, їх зникнення, істерика керівника, вливання допомоги з держбюджету — і знову за схемою кожні пів-року.

Навіть не маючи 3-х американських вищих освіт, будь-який нормальний керівник знає правило 3F, тобто де взяти гроші для підприємства: Funds, Family, Friends. Тобто в цивиллизованных країнах, з будь-якою освітою, гроші платників податків ніхто не влазить, так як це — табу, нонсенс, заборона навіть в думках! Але не в нашій інфраструктурі із західними «менагерами» з 3-ма кращими утвореннями…

Що робить «Укрзалізниця», коли знову пропали гроші? Правильно, піднімає ціни на проїзд, на вантажні перевезення. Якість послуг, конкурентність на ринку перевезень — вторинне, головне — масованим піаром пояснювати всьому світу, що «без підняття цін все зупиниться». І поїхало: пару місяців піару, обговорень, руки викручені, ціни — підняті … Можна і негласно піднімати: збільшуючи збори через кишенькові ДП, за подачу-прибирання вагонів, відмовляючи відшкодовувати при крадіжці вантажів і т. д.. А якщо дуже треба для піар-проекту самого міністра Омеляна, наприклад, концесії в Херсонському порту, можна в момент загального «підняття» істотно знизити ціни на ж/д перевезення конкретно в цей порт … Потім, якщо концесіонер буде з чимось не згоден, можна буде підняти раніше знижені ціни. Ручне управління в розквіті в нашій інфраструктурі! Знає(-ють) про це майбутній концесіонер(и)?

Трохи в іншій ситуації Адміністрація морських портів України. До неї гроші у вигляді державних портових зборів і від платної роздачі використання ще радянських причалів самі течуть в засіки підприємства і кишені чиновників. Головне питання — як останнім «заробити собі» на цих грошах, розумно роз’яснюючи громадськості постійні провали. Гроші чималі, але хочеться ще більше. При тому, що в наших портах немає ще жодного вдалого проекту ініціації Адміністрації портів або МІУ, але обробка громадської думки йде солідна! Намагається міністр:

Відпрацьовує «хліб» і Адміністрація портів: «У середньостроковій перспективі необхідний портфель капінвестицій з боку АМПУ становить близько 20 млрд грн», — повідомили в держкомпанії». Треба розуміти, що вже при відсутності власних коштів будуть вливання з бюджету? А без 35 млрд. грн вливань від держави реформи вже не йдуть?..

Повністю збиткова постановка питання!

«Дайте, дайте нам гроші, і ми все зробимо!»

Це при тому, що ні міністр, ні Адміністрація портів не знають, які вантажі будуть запропоновані для перевалки в наші порти не те що через 10 років, навіть через 2-3 роки — не знають! Стабільний раніше вугілля в експорті та імпорті йде з ринку, революція в енергетиці по всьому світу повністю перекроює нафтові потоки і традиційні напрямки руху вантажів. Особливо сировинних. А з урахуванням того, що доходи всіх наших портів спільно з Адміністрацією портів України стабільно падають, і недалекий той день, коли портовики за прикладом поштовиків потягнуться до бюджету за вливаннями, природним стає питання: навіщо потрібні мільярди гривень на ваш розвиток, коли:

Ви не вмієте нічого розвивати (покажіть, що ви вже конкретно «розвинули» — приклади);

Ви не знаєте, що будете вантажити в портах через 2-3 роки, не кажучи вже про 10-15 років;

Ви не вмієте залучати інвесторів, так як прикладів цього (не плутати з балачками про концесії), знову ж таки, немає;

Ви не вмієте налагодити стійку прибуткову діяльність підвідомчих вам підприємств та/або вже просіть з бюджету, готуєте громадську думку, що без бюджетних вливань вам буде погано;

Ви…

«Дайте, дайте нам гроші і ми все зробимо!» Гроші будь-які! Якщо західні інвестори не бажають «клювати» на багаторічні закордонні вояжі українських чиновників із закликами хоч щось інвестувати, то можна обіцянками гарного майбутнього «підгортати» розпорядників бюджету. Як це зробив В. Смілянський в «Укрпошті». І як вже натякає Ст. Омелян з Адміністрацією портів.

А реальними проблемами, про які всі вище керівництво МІУ, Адміністрації портів відмінно знає, і які можна і потрібно вирішувати тільки управлінським умінням і бажанням хоч щось зробити, ніхто займатися не збирається?! Наприклад, в Одеському порту платний шлагбаум «Євротермінал», який після всіх програних судів та сплати багатомільйонного штрафу в бюджет, тупо продовжує знущатися над охочими вільно проїхати до державних причалів порту — і з 2019 року також стягує плату за приватний шлагбаум. Адже саме так виписано в действующией технологічною схемою Одеського порту з часів Януковича. Але виявляється, що зараз і виїхати з порту також не можна без «портового знущання». На виїзді з порту в межах порту за останній рік організована приватна виїзна рампа, яка спільно з портової митницею «обилечивает» всіх охочих виїхати виключно «лівими» досмотрами та іншими формами, нібито, державного контролю». По парі тисяч в місяць форм державного контролю за результативністю для держави — НУЛЬ, але з високою кеш-результативністю для учасників цієї нової ОЗУ на виїзді з державного порту.

Про Одеському порту неодмінно буде окрема публікація, але так вправно «замкнути» в приватні шлагбауми в’їзд і виїзд на державне підприємство, причому зовсім недавно, це — дорогого коштує для всіх переоплачиваемых працівників державного підприємства АМПУ і Міністерства інфраструктури.

В одній з публікацій я вже звертався до іноземних донорів із закликом — «не давати гроші Україні». Сподіваюся, що прислухаються. Але державні управителі знайшли можливості ховати проблеми свого бездарного керівництва запозичення грошей платників податків. Саме так виглядає угода з «Укрпоштою» на 500 млн. грн., які цинічно витягли з бюджету всіх українців тільки заради тих, хто користується українською державною поштою.

Зазначу на прикладі транспортної галузі країни: більше варварського «управління» Держава Україна ще не знала.

Моя думка — на жаль! — розділяють і колеги-експерти в інших галузях економіки нашої держави.

Дуже хочеться вірити, що після виборчих кампаній 2019 роки в керівництві країни таки з’являться державники. Які будуть чітко відрізняти, на що можна витрачати гроші платників податків, а на що їх витрачати категорично не можна.

А заодно перевірити і угоду на 500 млн. грн. з «Укрпоштою»… Аж надто спритно провернули …

В тему: Чого боїться Ігор Смілянський і чому він ввів на Укрпошті цензуру

Смілянський за три роки роботи в «Укрпошті» отримає 30 мільйонів

Працівників «Укрпошти» спіймали на контрабанді цигарок

Олександр Захаров, спеціально для видання Аргумент

Управлінська «чума» оновлено: Березень 28, 2019 автором: Redactor
Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top