Головні новини

Тонкощі особливого режиму: як військове становище може змінити життя українців

Під час обговорення у Верховній Раді – вводити чи не вводити воєнний стан – одним з найбільш гострих було питання про обмеження прав громадян України.

Навіть у законодавчому визначенні терміна “військове положення” сказано, що це такий правовий режим, який передбачає, крім іншого, тимчасове “обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб”.

У статті 6 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” говориться, що “вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням воєнного стану, а також прав і свобод юридичних осіб, повинен міститися в указі президента, яким вводиться воєнний стан.

Статті Конституції України, перераховані в указі президента, за який голосував парламент, визначають, які саме права і свободи можуть бути обмежені на період дії воєнного стану. А ст. 8 Закону України “Про правовий статус військового положення” визначає, які саме заходи можуть робити військове командування, військові адміністрації та органи виконавчої влади “в рамках тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб”. Крім того, ст. 19 закону про правовий статус військового положення прямо забороняє проведення виборів і референдумів, страйків, масових акцій і т. п.

Які права можуть обмежити і як саме

Порівняємо згадані в указі статті Конституції і положення закону.

Конституційні права і свободи

Яким чином вони можуть бути порушені

Ст. 30. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення в житло або інше володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У період дії воєнного стану представники влади мають право перевіряти документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Може забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп’ютерні мережі.

У разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану будуть вилучати у підприємств, установ та організацій всіх форм власності, окремих громадян телекомунікаційне обладнання, телевізійну, відео – і аудіоапаратуру, комп’ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв’язку.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

На час дії військового становища влада отримує право встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ.

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Влади мають право встановлювати заборону або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє військовий стан.

Може бути введена комендантська година – заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень. Також може бути встановлений спеціальний режим світломаскування.

Влади отримують право проводити евакуацію населення, якщо виникає загроза життю або здоров’ю.

Влада також отримують право встановлювати особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку в Міноборони, СБУ або Служби зовнішньої розвідки, забороняється змінювати місце проживання (перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу.

Громадяни іноземної держави, яке загрожує нападом або здійснює агресію проти України, можуть бути інтерновані (примусово оселені).

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або іншим способом – на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Може бути заборонена діяльність політичних партій, громадських об’єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними в органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

В час дії воєнного стану заборонено проведення всіх видів виборів і референдумів.

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї, проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Може бути заборонено проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Під час воєнного стану влади можуть примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно держпідприємств для потреб держави у встановленому порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Також дозволено вилучати у підприємств, установ та організацій навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Влада отримує право забороняти торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.

Також може бути встановлено особливий режим у сфері виробництва та реалізації лікарських засобів, які мають в своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, інші сильнодіючі речовини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, влада отримує право регулювати роботу підприємств телекомунікацій, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадиоцентров та інших підприємств, установ культури і ЗМІ, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз’яснювальної роботи серед військ і населення.

За неналежне виконання визначених цим Законом обов’язків керівники підприємств можуть бути відсторонені від посади, а на їх місце призначено в. о.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськової) служби, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Військове командування разом з військовими адміністраціями можуть запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами. Трудова повинність передбачає виконання оборонних робіт, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, а також робіт для задоволення потреб Збройних Сил, правоохоронних органів тощо, які не потребують спеціальної підготовки.

За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, зберігається попереднє місце роботи.

Також військове командування може використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їх роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності та умов праці згідно з законодавством про працю.

У разі необхідності може бути введено нормоване забезпечення населення основними продовольчими і непродовольчими товарами, лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Стаття 44. Працюючі мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок реалізації права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Під час воєнного стану заборонено проведення страйків, масових зібрань та акцій.

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Як саме можуть обмежуватися права на освіту, з тексту закону точно з’ясувати не вдалося. Можемо лише припустити, що обмеження можуть бути пов’язані з евакуацією, з необхідністю звільнити приміщення для навчання призовників та інших військовослужбовців і т. п.

“Заберуть”, але з компенсацією

Що стосується обмеження права власності – по закону під час воєнного стану влада дійсно має право вилучити у фізичної особи або організації автомобіль, нерухомість, інше майно. Але в законі чітко зазначено, що вилучення провадиться з обов’язковою компенсацією вартості вилученого.

У статті 23 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” говориться:

“1. Примусове відчуження майна, яке перебуває у приватній або комунальній власності, в умовах правового режиму воєнного стану, якщо не було здійснено попередня повна компенсація вартості такого майна, тягне за собою подальшу повну компенсацію його вартості в порядку, визначеному законом.

2. Якщо майно, яке було примусово відчужене у юридичних і фізичних осіб, після скасування правового режиму воєнного стану збереглося, колишній власник або уповноважена ним особа має право вимагати в судовому порядку повернення такого майна на умовах, визначених законом.

3. Колишній власник майна, примусово відчуженого у зв’язку із запровадженням та здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо”.

Як відокремити державну необхідність від свавілля

“Якщо під час воєнного стану ваше майно – наприклад, квартира або автомобіль, який є власністю підприємства, – стануть потрібні державі, цю власність заберуть на військові або державні потреби. Також цілком законно можна стежити, наприклад, за вашою листуванням або прослуховувати телефони, а це збір інформації про українців.

Якщо вас затримають під час мітингу – це також буде цілком у правовому полі і ви нічого не зможете з цим зробити. Наприклад, мітингувальники на кордоні будуть поза законом. Скаржитися люди зможуть, як і зараз, адже правоохоронці та суди будуть працювати як і раніше, як і зараз. Однак, виграти справу, якщо обмеження прав відбувалося в рамках закону, буде досить складно”, – пояснює простими словами ймовірні зміни в правах і свободах, пов’язані з військовим становищем, Діна Дрижакова – адвокат, директор юридичної компанії “Прима Лідер Груп”.

Багатьох цікавить питання, як відокремити дійсно державну необхідність від свавілля окремих представників влади.

“Прикрити цим законом можна дуже багато дій. Слід зазначити, що частина нормативно-правових документів буде обмежена в дії, про що люди можуть не знати. Наприклад, можуть бути створені військові адміністрації для виконання певних функцій держави. В законі, звичайно, мова йде про неприпустимість зловживань військовим становищем в плані порушення прав і свобод громадян, але за фактом закон дозволяє досить широко трактувати його”, – говорить Діна Дрижакова.

Можливі проблеми з грошима

Президент України Петро Порошенко з трибуни Верховної Ради заявив, що обмеження прав і свобод для громадян і юридичних осіб, які закон дозволяє вводити на час дії воєнного стану, будуть застосовуватися тільки в разі розгортання широкомасштабних військових дій. Однак навіть без застосування цих обмежень українці можуть зіткнутися з проблемами фінансового характеру, не пов’язаними із введенням воєнного стану безпосередньо.

Наприклад, не так давно, навесні 2018 року, Нацбанк відновив “Положення про організацію готівкового обігу і ведення емісійно-касових операцій у банківській системі в особливий період”. “Особливий період” – не те ж саме, що “воєнний стан”. Як сказано у законі “Про оборону”, особливий період настає з моменту оголошення мобілізації і може охоплювати “час мобілізації. Воєнний час і частково відбудовний період”. На цей час запроваджується ряд змін в роботу банківської системи.

Особливий період оголошувався в Україні з березня по вересень 2014 року і з січня по серпень 2015 року. Але тоді мешканці більшої частини території країни не помітили особливих змін у роботі банків. Однак тоді норми “Положення про організацію готівкового обігу…” носили рекомендаційний характер. Тепер же вони є обов’язковими.

Відповідно до рекомендацій НБУ, в особливий період банкам і торговельним організаціям рекомендовано скоротити розрахунки готівкою грошима і ввести режим економії “живих” грошей. В першу чергу це може бути пов’язано з панічними настроями, коли люди масово намагаються забрати гроші з банків, зняти з карток і т. п. В такі періоди в банкоматах може спостерігатися деякий дефіцит готівки. У неспокійних районах банкам рекомендовано вивезти запаси грошей у більш віддалені філії. Однак безготівкові розрахунки, як і раніше, повинні будуть проводитися без обмежень і навіть більш активно. Таким чином, жителям районів, де вводиться воєнний стан, не варто повністю “переводити” свої заощадження. Певний запас коштів повинен бути і на банківських картках (на випадок, якщо, наприклад, в магазинах не буде здачі).

“>

28.11.2018
09:40
Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top