Головні новини

Татьяна Шевчук: «Основная задача ЦПК — не допустить возврата старых политиков к власти и остановить коррупционные схемы»

Можно ли говорить о реванше «регионалов» в Украине, и кто его настоящие организаторы. Последние резонансные политические события в разрезе борьбы с коррупцией и расследования дел руководителей власти времен президента Виктора Януковича. Солнечный бизнес братьев Андрея и Сергея Клюевых и Рината Ахметова, титановый бизнес Дмитрия Фирташа, на которого ожидает экстрадиция из Австрии в США, и их влияние на украинскую политику. Кто виноват в том, что это влияние не уменьшается и будет ощутимым в новом составе Верховной Рады. На эти и другие темы говорим с Татьяной Шевчук, юристом Центра противодействия коррупции в программе «Вопрос национальной безопасности» (проект Центра журналистских расследований, эфир ТРК Черноморская).

Татьяна Шевчук, юрист Центра противодействия коррупции Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: Центральна виборча комісія зареєструвала Андрія Клюєва (колишнього віце-прем’єра та главу Адміністрації президента Януковича) кандидатом у народні депутати. А ми знаємо, що він наразі перебуває у міжнародному розшуку, проти нього було відкрито кілька кримінальних справ, зокрема, йому інкримінують привласнення майна, розгін Майдану тощо. Дата його зникнення – 28 лютого 2014-го року, а тепер виявилося, що він мешкав в українському Донецьку, окупованому Росією.

Центр журналістських розслідувань і Центр протидії корупції протягом багатьох років вели розслідування стосовно «сонячного бізнесу» пана Клюєва, і якщо згадати 2012-13 роки, то цілі плеяди компаній з назвою зі словом «Солар» отримали землю і «зелену вулицю» в Криму для того, щоб потім заробляти багато грошей на «зеленому» тарифі. У 2013-му році Центром протидії корупції були названі всі компанії , і ви готували ці документи для того, щоб арештувати активи пана Клюєва за кордоном. Що з того вийшло?

Тетяна Шевчук: Ця інфографіка свою роль виконала у 2013-му році — активи Клюєвих були арештовані, вони потрапили під європейські санкції, і це мало б стати початком масштабного розслідування в Україні, чого, на жаль, не сталося. Ми пам’ятаємо, що навіть у 2014-15-му роках розслідування щодо Клюєвих буксувалися, тому що Сергій Клюєв тоді був депутатом Верховної Ради, він безперешкодно обрався до парламенту, була ціла епопея зі зняттям з нього депутатської недоторканості і йому дали час втекти з країни.

Валентина Самар: А перед тим дали можливість втекти з країни і Андрію Клюєву.

Тетяна Шевчук: Так. Тобто те, що ми бачимо зараз — анонсоване повернення Клюєвих — це результат того, що п’ять років нічого не відбувалося з цими розслідуваннями.

Валентина Самар: Було кілька кримінальних справ. Які з них в якому стані на сьогодні?

Тетяна Шевчук: Ми опираємося на дані, які надавала Генеральна прокуратура, і які є дуже загальними: ведеться кримінальне провадження, ми працюємо. З судового реєстру ми бачимо ухвали про витребування документів для початку процедури спеціального досудового розслідування – так званого заочного засудження.

По Клюєвим є декілька справ, в яких вони були підозрювані. Щодо Сергія Клюєва це справа з «зеленою» енергетикою, але вона пов’язана з ним частково, тому що ця справа заводу «Укрпідшипник». Для того, щоб організувати всю цю схему, їм потрібен був цей спеціальний завод, який виробляв певні деталі. І вони його недоброчесним чином приватизували — фактично держава подарувала Клюєвим унікальний завод, під який робилося законодавство, щоб лише цей завод виробляв певні елементи сонячних батарей, завдяки чому Клюєви отримували вигідний тариф. Щодо Сергія Клюєва є ще справа щодо незаконної приватизації Межигір’я.

Щодо Андрія Клюєва це справа також «Укрпідшипника» — він там проходить підозрюваним, і справа щодо першого розгону Майдану в листопаді 2013-го року.

По інших справах, які стосувалися родини Клюєвих, підозр так і не вручено.

Валентина Самар: Є якісь надії, що ці справи будуть розслідувані, принаймні, та, яка стосується розгону Майдану? Я так розумію, що вона знаходиться в Департаменті спеціальних розслідувань Генпрокуратури?

Тетяна Шевчук: Так, вона знаходиться в Департаменті спеціальних розслідувань Генпрокуратури, і там є свої проблеми. Основна полягає в тому, що Департамент спеціальних розслідувань зараз знаходиться у підвішеному стані, в них недостатньо людей, в них дуже хиткі повноваження, і є ще проблема з так званим заочним засудженням. Саме положення закону про заочне засудження є проблемним: за п’ять років не спромоглися нормально виписати процедуру заочного засудження, і наразі ми бачимо ситуацію, коли суди постійно скасовують дозволи на заочне засудження, що сталося у справі Клюєва.

Валентина Самар: Ми спостерігаємо за судовими розслідуваннями, де передбачається заочне засудження, ми бачимо це по кримських справах, по справах звинувачених у державній зраді, по воєнних злочинах, а це справи не тільки проти пересічних громадян України, але й військової та політичної верхівки Російської Федерації, яка брала участь і організовувала окупацію Криму. Ці справи лежать мертвим вантажем. Але що стосується справ Клюєвих, то вони до суду ще не дійшли за п’ять років. Але тепер ми чуємо, що п’ять років їх не було, а коли прийшла команда Зеленського, вони повилізали і повертаються у владу: повернувся Андрій Портнов, Віктор Медведчук веде цілу колонну проросійських політиків у Верховну Раду і так далі. Чого вони не поверталися п’ять років тому, а прийшли зараз?

Тетяна Шевчук: Я не знаю їхню особисту мотивацію. Моя версія – це те, що вони відчули своєрідний вакуум влади, і вони мають юридичні і політичні підстави повертатися до України. Чому вони не поверталися раніше, я не знаю, але така ситуація була можлива ще кілька років тому: юридично, за відсутністю нормальних кримінальних проваджень, вони могли повертатися, це було просто питання часу.

Валентина Самар: А не могло такого бути, що це була просто домовленість: ми вас випускаємо з країни, не розслідуємо справи проти вас, але ви тут не з’являєтеся, поки ми при владі?

Тетяна Шевчук: Цілком можливо, тому що таке злочинне нерозслідування цих справ, їхній саботаж вказує на те, що були якісь політичні домовленості. Зараз немає людей у владі, які гарантували ці домовленості, тому наразі ці люди можуть спокійно повертатися, щоб робити або інші домовленості, або знову бути у владі.

Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: Тим більше, що санкції з них були зняті саме через бездіяльність української влади. Адже українські санкційні списки не синхронізовані зі списками США і Євросоюзу, тому Медведчук, який є в американському санкційному списку, може спокійно балотуватися в Україні. Хоча в санкційні американські списки його внесли саме за діяльність на території України.

Тетяна Шевчук: Ми не можемо санкціонувати власних громадян.

Валентина Самар: Ні, неправда, там є вікно для цього, там написано: «… крім випадків, які стосуються нашої національної безпеки».

Тетяна Шевчук: Але якщо є питання національної безпеки, то, можливо, варто почати кримінальні провадження, що є більш правильним шляхом щодо цих осіб. І відсутність розслідування їхньої діяльності на території України — дуже велике порушення з боку попередньої влади.

Валентина Самар: Якщо ці люди повернуться до Верховної Ради, то ми, я маю на увазі кримську діаспору, дуже переживаємо (і експерти про це говорять), що сподівання на те, що політика реінтеграції і деокупації Криму буде взагалі заморожена, адже повертаються великі лобісти, в яких є майно і бізнес на території Криму. У 2012-13-му роках, коли будувалася «сонячна імперія» Клюєвих, земля була виділена не тільки у Криму, і були преференції не тільки щодо заводу, були преференції і щодо надання землі – всього 3% платилося за землю та видавалися тисячі гектарів. І ми пам’ятаємо про те, що тоді було взято дуже багато кредитів і від українських банків, і від китайської компанії. І от китайці за борги забрали у Клюєвих ті станції, які знаходяться в Миколаївській області. А ті, які знаходяться в Криму, продовжують працювати. І, судячи з інформації з відкритих джерел, вони отримують прибутки, платять податки, і таким чином продовжують там працювати та підтримувати енергетичну безпеку окупованого Криму, допомагаючи окупантам утримувати Крим. Ринок сонця тим часом в Україні перейшов до Рината Ахметова, як я розумію?

Тетяна Шевчук: Більшою мірою — великий відсоток сонячної та вітряної генерації має ДТЕК.

Валентина Самар: І саме на його користь можна віднести те рішення, яке було прийняте НКРЕКП, а потім були прийняті поправки в закон, яким заборонено розміщувати на землі невеличкі станції, які люди будували?

Тетяна Шевчук: Так. Ця постанова НКРЕ була прийнята на користь великих виробників електроенергії, а не маленьких домогосподарств.

Валентина Самар: Яким чином можна пояснити цей інтерес для великих компаній?

Тетяна Шевчук: Вони просто не хочуть ділитися своїм шматком пирога, який дає сонячна енергетика. Хоча великої конкуренції чи загроз монопольному контролю ці маленькі електростанції не становлять, бо це незрівнянні потужності. Просто є небажання ділитися тим високим «зеленим» тарифом.

Валентина Самар: Як мені здається, і немає бажання, щоб така кількість цих маленьких виробників збільшувалася, тому ті, хто, можливо, і задумувався, щоб поставити на своєму подвір’ї таку станцію, цього робити не буде.

Але ми спитаємо в людини, яка про це точно знає. Це кримчанин Олександр Андрусенко, який перемістився з Криму до Полтавщини. В Сімферополі в нього така сонячна станція стояла прямо на даху великого будинку. Після переїзду у Полтавську область, він в новій домівці збудував велику сонячну станцію.

Пане Олександре, як оці останні рішення стосовно обмежень для невеличких виробників і на користь ДТЕК Ахметова відбилися на роботі вашої станції?

Олександр Андрусенко Фото: Facebook

Олександр Андрусенко: Гипотетическая такая возможность была с принятием поправки 24 к закону №8449-д, но на данный момент НКРЕКП стало на нашу сторону. Хотя, опять же, это временное решение проблемы. А проблема вот в чем: в законе №8449-д все нормально – расширили станции – мощностью до 50 кВт для домохозяйств, но каким-то странным образом там просто забыли написать, что есть станции до 30 кВт. То есть это те станции, которые строились до принятия этого закона. И они просто выпали из правового поля, и была такая ситуация, что таким станциям с июля могли просто прекратить выплачивать этот «зеленый» тариф. И вторая проблема: в законе написали определение «капітальні споруди», но нет четкого определения ни в ДАБИ, ни в каких-то юридических документах, что такое эта «капітальна споруда». Это строение на фундаменте, или это строения, которые внесены в план домохозяйства? То есть здесь опять внесены коррупционные риски – кто будет определять, капитальное это сооружение или нет. И в этом проблема.

Валентина Самар: Для вас проблема, а для когось, можливо, і заробіток. Я маю на увазі чиновників, які можуть за це тепер вимагати хабарі.

Олександр Андрусенко: Естественно.

Валентина Самар: Я так розумію, що Асоціація, до якої ви також приєдналися, зараз закликає громадськість і народних депутатів ухвалити правильні поправки для цього закону для того, щоб все-таки обмежити і корупційні ризики, про які ви говорите, і роботу таких станцій. Скільки поруч з вами вже виросло таких станцій за вашим прикладом?

Олександр Андрусенко: На второй квартал этого года, по-моему, 8 800 станций на всю Украину. Это станции домашних частников. Для сравнения, в Германии – 1,3 миллиона, то есть нам есть, куда стремиться. Я вообще не понимаю, зачем было ставить какие-то палки в колеса домашним солнечным станциям, потому что никакой угрозы большим промышленным станциям мы не несем. Чтобы было яснее: то, что платится домашним станциям в тарифе 1 гривна 68 копеек, составляет всего 0,8 копейки. Это даже не копейка из этой 1 гривны 68 копеек.

Валентина Самар: Але ви незалежні, і, можливо, цим ви також заважаєте монополістам в цьому плані, бо себе ви забезпечуєте.

Пані Тетяно, наступна важлива тема – екстрадиція Дмитра Фірташа з Австрії до США. Наскільки реально, що всі його активи будуть арештовані, і що від цього Україні, бо грошей Павла Лазаренка (арештованих в США — ред.) ми не дочекалися?

Фото: investigator.org.ua

Тетяна Шевчук: Наразі екстрадиція Фірташа доходить фінального етапу, тобто останнє рішення суду розблокувало процедуру екстрадиції, і зараз рішення має прийняти міністр юстиції Австрії. Насправді, це таке процедурне і формальне рішення, бо вже було багато судових засідань, які довели, що Фірташа екстрадують законно, його не чекає якесь неочікуване покарання в США, це не є політичне переслідування. Тобто австрійські та європейські суди це питання зняли, залишається формальність. Але є велика небезпека навіть такої формальності, тому що на Фірташа працюють десятки кращих юристів Австрії, і вони змогли затягнути цю процедуру екстрадиції, яка, зазвичай, триває пів року-рік щодо злочинців, яких перевозять з однієї країни в іншу. Щодо Фірташа це вже триває п’ять років. Але і політична ситуація в Австрії, і юридичні підстави зараз на стороні США, і екстрадиція є дуже ймовірною.

Валентина Самар: Але міністр юстиції ще не підписав. Чому?

Тетяна Шевчук: Я думаю, що тут просто бюрократична процедура — він має отримати формальне рішення, провести консультації. Вони теж хочуть отримати якихось політичних бонусів від США за те, що вони кооперують з ними. Тобто я не можу казати, що все вже на 100% вирішено, тому що є формальне питання, яке має вирішити міністр, але юридично всі перешкоди були зняті.

Щодо активів, то ще у 2013-му році американський суд заблокував активи Фірташа по всьому світу, в тому числі на території України. Тобто все, що входить в групу DF, є заблокованим. Фірташ може ним розпоряджатися, але якщо суд в кінці визнає провину Фірташа і прийме рішення про конфіскацію активів, то все, що станом на 2014-ий рік належало Фірташу, має бути конфісковано. Якщо цих активів не буде фізично, то Фірташ повинен буде це компенсувати в грошовій формі американському уряду.

Валентина Самар: Я не знаю, що у Фірташа заблоковано, але заводи, які знаходяться на півночі окупованого Криму, продовжують працювати, і Фірташ, у порушення європейських і американських санкцій, продовжує поставляти на свої заводи ільменіт з України та вивозити з Криму двоокис титану, і продавати його, зокрема, в країни ЄС. Через Росію, через «чорний хід», але це все відбувається. І найголовніше, що поки тривають ці всі екстрадиційні заходи, Фірташ продовжує політичну діяльність в Україні, принаймні, впливає на політику, і зараз заводить до Верховної Ради велику команду. Є велика ймовірність, що зараз у парламент зайде велика команда разом із Сергієм Льовочкіним, Віктором Медведчуком і так далі.

Тетяна Шевчук: На жаль, це результат останніх п’яти років — позиції Фірташа за ці роки не послабли: він не втратив жодних активів в Україні, він не втратив на законодавчому рівні схем з газом, які дозволяли йому заробляти. Його бізнес процвітає.

Валентина Самар: Тобто коли кажуть, що зараз реванш у зв’язку зі зміною політичної верхівки в країні, варто визнати, що ці люди нікуди і не дівалися.

Тетяна Шевчук: Саме так, адже всі політичні гравці, які були, залишилися, мають і активи, і політичний вплив. Фірташ мав своїх представників у Верховній Раді, які робили багато голосувань разом з коаліцією чи псевдокоаліцією, як зараз виявилося, тобто вони були корисними політичними гравцями для попередньої влади. Тому я не можу сказати, що це реванш, це просто результат п’яти років бездіяльності щодо того ж самого Фірташа.

Валентина Самар: І щодо інших фігурантів кримінальних справ. Стосовно Фірташа навіть не було введено санкцій за порушення санкційного режиму стосовно Криму. Військова прокуратура намагалася цього досягнути з великими потугами, але роки йшли, поки розглядалося це питання, а потім через суди все поверталося назад. Отже, реваншу немає, тому що ніхто нікуди з України не дівався, на політику впливав і гроші продовжував заробляти.

Яке зараз основне завдання Центру протидії Корупції?

Тетяна Шевчук: Наше основне завдання — не допустити повернення цих старих політиків до влади, і зупинити корупційні схеми, які не були зупинені за останні п’ять років і які допомагали наживатися можновладцям.

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top