Новини Корупції

Сходження ПВК «Вагнера». Як Пригожин сподобався Путіну

чт, 31/01/2019 — 21:25

Таємниця приватної армії Володимира Путіна.

Ідея створення в РФ приватної військової компанії народилася в Генштабі ще в 2010 році після виступу в Петербурзі Ебена Барлоу — засновника першої в світі легальної приватної армії, південноафриканської ПВК Executive Outcomes. Для вирішення господарських і фінансових питань в ЧВК підібрали кандидатуру Євгена Пригожина, так як він був особисто знайомий з президентом Росії Володимиром Путіним, але не входив до його ближнє коло, що дозволяло довше залишатися в тіні, передає NEWSRU.com.

На петербурзькому економічному форумі Барлоу прочитав лекцію про те, як військовим налагодити співпрацю з приватним сектором і чи можна взагалі «приватизувати» армію, а головною метою його візиту була закрита презентація для нечисленної делегації Генштабу, пише The Bell. Російські військові зацікавилися темою, але про участь Росії у великих військових кампаніях за кордоном поки що не йшло. У Генштабі спочатку думали про використання «нелегалів» для спецзавдань, щоб не було розголосу в разі провалу.

Пригожин як раз після 2010 року починав вибудовувати свій бізнес з постачання харчування для державних потреб. Спершу він налагодив організацію харчування в школах, а потім підібрався до ринку військових структур, оцінюваного ним у трильйон рублів. «У нас плани — армія. Це понад півмільйона осіб. Міліція — два мільйони», — розповідав бізнесмен у 2011 році в інтерв’ю порталу «Місто 812».

Співрозмовники The Bell у Міноборони описали Пригожина як «людини діяльної», який «вміє добиватися свого». «Але головне — Пригожин особисто знайомий з Путіним і, що ще важливіше, Путін знайомий з ним», — підкреслив один з них. При цьому, на відміну від давніх друзів президента РФ Геннадія Тимченко і Аркадія Ротенберга, що стали успішними бізнесменами, — Пригожин не входив у найближче оточення й набагато довше залишався в тіні.

З першими підрядами на забезпечення харчуванням армійських частин компанії Євгена Пригожина міг допомогти колишній заступник гендиректора «Військторгу» Леонід Тейф. За даними «Нової газети», Тейф нібито займався передачу Пригожину активів «Воєнторгу», задіяних у забезпеченні продовольчого постачання та банно-прального обслуговування армії.

ПВК ще не була створена, але компанії, пов’язані з Пригожиним, почали займатися прибиранням і опаленням військових частин, будівництвом військових містечок, вивезенням відходів та постачанням продовольства. Структури Пригожина виконували держзамовлення за московським школам і лікарням, а також управління справами президента. При цьому частина отриманих від держави грошей йшла на організацію ЧВК.

Команду для ПВК почали набирати в 2013 році

За словами співрозмовника The Bell, близького до Міноборони, сам Пригожин спочатку не був у захваті від проекту по створенню приватної військової компанії: небезпечно, а вигода не очевидна. Однак «від таких доручень не відмовляються», — пояснив співрозмовник видання.

У лютому — березні 2014 року найманці ПВК були помічені в Криму, потім — на південно-сході України. У Міноборони інформацію про російських найманців тоді назвали «вкиданням».

У подіях, які передували приєднанню Криму до Росії, роль ПВК була обмежена, так як там вистачило штатних російських військовослужбовців, переведених на півострів. Пізніше сили приватних найманців випробували на південно-сході України.

«Вагнер» і його Die Straße

У середині 2015 року на півдні РФ недалеко від бази ГРУ організували майданчик для табору найманців. Як писала «Фонтанка», за військову підготовку і безпосередньо в бою за ПВК міг відповідати полковник запасу Дмитро Уткін. Позивний «Вагнер», за яким згодом почали називати ПВК, Уткін нібито отримав за любов до Німеччини, за деякими даними, проміжки між наметами в тренувальному таборі називалися «Die Straße» («вулиця» в перекладі з німецької мови. — Прим. NEWSru.com).

В серпні 2015 року ПВК Вагнера оголосила про збір бійців, щоб відправити їх в Сирію. У Міноборони стверджували, що російські війська не брали участь у сухопутної операції, але в березні 2016 року командувач угрупованням генерал Олександр Двірників визнав, що «окремі завдання» на території республіки вирішують «підрозділу наших сил спеціальних операцій». Під цим визначенням малися на увазі, зокрема, найманці ЧВК. Причому при настанні сирійської армії при підтримці російської авіації бійці ПВК Вагнера часто опинялися на передовій.

Тріумф ПВК настав після захоплення Пальміри

Після звільнення від бойовиків Пальміри в 2016 році, вирішальну роль в якому зіграли найманці ПВК, настав їх тріумф, а Уткіна разом з кількома військовими брали в Кремлі.

Однак у лютому 2018 року в бою в сирійському Дейр-ез-Зорі приватна армія зазнала перші великі втрати: за непідтвердженими даними, тоді загинуло від кількох десятків до понад сотні бійців ЧВК.

Далі бійці ПВК Вагнера після деякого затишшя проявилися на африканському континенті. За останні півтора року Росія і її держкомпанії підписали договори про військове та економічне співробітництво з Гвінеєю, Нігером, Чадом, Нігерією, Центральноафриканської республіки (ЦАР), Лівією та ін., а найманці ПВК Вагнера або російські політтехнологи, за даними ЗМІ, почали з’являтися в Африці з кінця 2017 року.
У березні 2018 року МЗС РФ повідомив про відправку в Центральноафриканську республіку (ЦАР) п’ятьох військових і 170 російських громадських інструкторів для підготовки військовослужбовців ЦАР». Крім того, політтехнологи Пригожина мали відношення до виборчої кампанії президента Зімбабве, а тепер «кухар Путіна» має намір розширити свій вплив на Демократичну республіку Конго, багату корисними копалинами.
Журналісти Орхан Джемаль, Кирило Радченко та Олександр Расторгуєв, які приїхали влітку 2018 року в ЦАР, щоб розслідувати діяльність ПВК Вагнера, загинули за нез’ясованих обставин.

Повідомлялося, що в серпні 2018-го Пригожин був учасником зустрічі з лідерами збройних угруповань ЦАР в столиці Судану. А в листопаді Пригожин був присутній на переговорах міністра оборони РФ Сергія Шойгу з командувачем лівійської національної армії Халіфою Хафтаром, присвячених питанням безпеки на Близькому Сході і Північній Африці. Військово-дипломатичне джерело пояснив «Інтерфаксу» і РІА «Новости», що «кухар Путіна» організовував офіційний обід для учасників заходу і взяв участь в обговоренні культурної програми.

Нарешті, в кінці минулого тижня агентство Reuters з посиланням повідомило, що до Венесуели для забезпечення безпеки Ніколаса Мадуро прибутку приватні військові контрактники з Росії. Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков спростував цю інформацію.

Всього, на думку співрозмовників The Bell, через ПВК з 2014 року могли пройти від семи до 10 тисяч найманців. На початку сирійської кампанії зміст приватної армії, включаючи компенсації загиблим, обходилося мінімум в 5 млрд рублів на рік. У 2018 році витрати на підставі примірної чисельності угруповання та оцінки витрат могли скласти близько 2 млрд рублів.

Сам Пригожин, відповідаючи на питання видання про свою зв’язку з ПВК Вагнера відповів, що не має ніякого відношення до приватної військової компанії. «Більше того, оскільки моє ім’я постійно згадується в зв’язку з цією компанією, можу дати такий коментар: у РФ відсутнє поняття приватної військової компанії», — заявив бізнесмен.

Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top