Головні новини

Сергій Лямець: «До побачення, Слава!»

В цей день пили всі. Оголосили велике перемир’я і накрили величезний стіл на першому поверсі Будинку з химерами. Навпроти столу спорудили імпровізовану сцену.

«Дуже приємно розуміти, що всі ми – українці, і можемо об’єднатися не лише в горі, але і в радості», — промурчал зі сцени Володимир Зеленський.

«Молодець, Вован!» – заволав неабияк підпилий Ілля Ківа і поліз обніматися.

Між столиками шнырял Ігор Шевченко і як би ненароком заводив світський розмова з симпатичними дівчатами. Синя шапочка екс-міністра з’являлася то тут, то там, натякаючи на активність кандидата в президенти і перебірливість жінок.

«Розумієш, а я вже віз заготовив на нього!» – перекрикував шум музики добряче захмелілий Портрет.

«Да-а? Яку?» – наївно плескала очима Юлія Володимирівна.

«Шо це Роттенберг йому грошей дав!» – голосно прошепотів президент.

«Це друг Путіна?»

«Угу»

«Ці росіяни задовбали!» – оком не моргнула Тимошенко.

Поруч з ними терся Євген Мураєв і робив вигляд, що милується химерами.

«Жека, підходь вже! – покликав його Портрет. – А звідти погано чути!»

«Ой, та я не люблю попсу», — викрутився Мураєв, але підійшов.

На сцені бадьоро трясла тілом Оля Полякова. Навпроти неї, не знімаючи синьою шапки, стояв Ігор Шевченко. Він гіпнотизував співачку поглядом і подумував, чи не зробити їй непристойну пропозицію. Голосно хрумкаючи яблуком, підійшов Геннадій Балашов. Поспостерігавши за розмаїттям форм, вони розуміюче переглянулись і шумно зітхнув.

«Знаєш, а я давно зрозумів», — неподалік від сцени зізнавався Віктор Пінчук.

«Коли?» – вдивлявся в нього Анатолій Гриценко.

«Коли він фотографуватися відмовився».

«Це як?» – не зрозумів екс-міністр.

«Ну я підходжу до нього з людьми. Кажу «ось майбутній президент України».

«А він шо?»

«А він – «вибачте, мені треба подзвонити!» І звалив», – з сумом у голосі сказав олігарх.

«Невдячний», — крізь зуби процідив Гриценко.

«Так що, Толік, тепер надія тільки на тебе».

Гриценко зробив обличчя людини, який не підведе.

Тим часом на сцену виліз Портрет.

«Друзі! Прошу всіх надвір!» – шумно продышал він у мікрофон.

Натовп радісно заплескала і поспішила до виходу. У перших рядах поспішав мер Львова Андрій Садовий. Він неодмінно хотів бачити це особисто.

Посеред двору, прив’язаний за шнур, бовтався на вітрі величезний повітряна кулька, який люблять запускати метеорологи. З обох сторін кульки був нанесений портрет людини. Обличчя його вийшло нелюдськи круглим, але всі дізналися лідера «Океану Ельзи» Святослава Вакарчука.

«Як ви знаєте, друзі! – почав скоромовкою Портрет. – Сьогодні Святослав заявив, що НЕ БУДЕ йти в президенти!»

Натовп схвально загула.

«Давайте подякуємо Славу за щедрий жест, який так до лиця його тонкої і шляхетній натурі!» – начитував Портрет.

«Дякую, Слава!» – не стримуючи сліз, шепотів лідер радикалів Олег Ляшко.

«Спасибі…» – посміхався Садовий.

СБУшник Валентин Наливайченко досить потирав руки.

«Знаєш, у мене НА ВСІХ ВАС такі є», — мило прошепотів Портрет Юлії Володимирівні.

«А тобі – слабо?» – змовницьки прошепотіла та у відповідь.

«Що слабо?» – не зрозумів той Портрет.

«Ну, Слава…»

«Ааа… — протягнув Портрет. – Легко!»

«Ну так давай!»

«Тільки після тебе…», — відмазався президент.

Тимошенко завзято розреготалася і показала у відповідь середній палець. Портрета сподобалося, і вони розреготалися удвох.

«Урочисте право відпустити Славу ні з чим надається!…» – президент навмисне зробив паузу.

І тут в його особисте паузу нахабно вдерся Зеленський.

«Петро Олексійович, нехай Надя запустить!»

Портрет розгубився.

«Яка Надя?»

«А яка у нас ще Надя?»

Тут за спинами стояли гримнуло щось залізне. Всі інстинктивно обернулися і побачили Надю Савченко. Вона була одягнена в чорний гольф і об’ємні захисні штани військового крою. Руки вона тримала в кишенях.

Від несподіванки, усі почали роздивлятися Надю. Але вона дивилася тільки на Портрета.

«Що, не чекали?!» – крикнула Савченко.

Запанувала гробова тиша. З Будинку з химерами долинали радісні звуки музики, але натовп на вулиці мовчки витріщалася на арештантку.

Портрет почав озиратися в пошуках охорони. Але, як на зло, всі бодігарди кудись пропала.

«Ну звичайно, чекали!» – збрехав він і через силу посміхнувся.

Брязкаючи кайданами, Надя рушила до нього. Підійшовши впритул, вона кілька секунд пильно подивилася Портрета в район шиї.

«Чому шиї?» – подумав Портрет.

Ніхто не відповів.

Раптово Надя висмикнула руку з кишені і різко піднесла до обличчя Портрета. У руці вона стискала невелику лимонку золотистого кольору.

«Зараз»

«люди!»

«вдихнуть!»

«спокійно!» — прошипіла вона.

І, не чекаючи реакції Портрета… чиркнула пальцем.

З того місця, до якого кріпилося кільце, вирвався язик полум’я.

«Ааааах!» –злякано вдихнула натовп.

Лимонка виявилася звичайною запальничкою. Але всі стояли вже встигли запитати Всевишнього, як же так?…

«Шо, злякались?!» – зло посміхнулася Надя і підійшла до кульки.

Вона піднесла запальничку до державшему кулька шнурку. Той зашипів, спалахнув і розірвався. Кулька з особою Вакарчука злетів у морозний січневе небо.

Портрет легенько повернувся до Зеленському.

«Це ти її випустив?» – прошипів він.

«Не-ет, ну що ви! – замахав руками той. – Це хтось із ваших».

«Якихось моїх?»

«Ну не знаю, — посміхнувся відповів Зеленський. – А хто у вас свої?»

Портрет злобно відвернувся і підніс до рота мікрофон.

«До побачення, Слава!»

І все істерично зааплодували.

Звідки ні візьмися, виникла охорона і миттєво запакувала Надю. Та матюкалася і слала прокляття присутніх, але все тільки плескали голосніше. Нарешті, льотчика забрали у відомому напрямку.

«Вже завтра ми повернемося до чесній боротьбі!» — продовжив Портрет.

«Але ми будемо пам’ятати!» – підхопив Зеленський.

«Що ми!» – підморгнув йому президент.

«У-країнці!» – радісно посміхнувся у відповідь «квартальник».

І всі рушили всередину Будинку з химерами, щоб як слід закінчити такий чудовий день.

Сергій Лямець

29.01.2019
10:37
Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top