Головні новини

Михайло Подоляк: Голокост — це не про євреїв. Це про людей і нелюдів

Просто одна дитяча сльоза… Ти — батько. Або мати. Або старший брат. Або просто чоловік сорока років від роду. Ти майже прожив своє життя. Тебе гарненько покрутив і часто давало шанс. І ти готовий заплатити будь-яку ціну за право залишатися собою. Але тільки не цю.

Тому що, побачивши жадібні звірині очі катів, ВЖЕ розумієш, що не зможеш захистити своїх дітей. Ти останній раз дивишся на них, в очах стоять сльози і німим криком кричиш останнє прощай. Цей похмурий кінець — адже він завжди такий. Коли вивертає навиворіт. Коли всередині все вигорає за секунду. Коли ти помер ще до того, як померти по-справжньому. Тому що безсилий. Просто безсилий, стоячи в натовпі відморозків, обуянных надцінними ідеями.

Так, сам ти можеш витримати все. Тебе будуть рвати, катувати, палити, гамселити, ґвалтувати. Потім знову рвати і катувати. А ще сміятися в очі. Тільки тому що ти єврей. Тому що хтось вирішив, що ти чимось краще, а значить винен. Тому що завжди потрібно мати універсального «ворога», виправдовуючи свою кровожерливість. Але ти в останній раз бачиш солодкі дитячі очі, в яких стільки надії і… нічого вже не зробиш. Твоїх дітей теж будуть палити, рвати, вбивати, мордувати, групами заводити в газові камери… А ти можеш тільки мовчати і тисячу раз вмирати… 6 млн разів. Кожен раз заново. Кожен раз з одними і тими ж очима…

Голокост — це ж зовсім не про євреїв. Вірніше, не тільки про євреїв. Це, скоріше, про людей і нелюдів. І ті, і інші досі населяють Землю. І не завжди люди тут правлять бал. Інакше, хіба трапився б людожерський Голокост? Це вічна історія про те, що таке людина, який може бути більше, ніж просто людина. І який може рятувати інших, жертвуючи собою. А також про тих, хто досі захлинається від стадной радості усвідомлення, що натовпом можна розпинати беззахисних. Головне дати цьому «круте» ідейне обґрунтування… Просто євреї заплатили немислимо високу ціну за те, щоб ми всі зрозуміли для себе очевидні істини. Або не зрозуміли (що добре видно навіть сьогодні). І стали людьми, або кимось ще…

 

Людське звірство ніколи не кінчається. Ми можемо його в себе контролювати. Але іноді виявляється занадто слабкими і випускаємо звіра назовні. І тоді ріки крові, концентраційні табори, печі, в яких палять живцем, гори вирваних зубів і обов’язкова шестикутна зірка на грудях єврейського немовляти… Звірство завжди добре маскується. І ти всерйоз починаєш сумніватися в тому, що кров шести мільйонів — точно кров шести мільйонів. І починаєш боягузливо мовчати, коли черговий людожер говорить тобі, що це міф…

Звірство — це коли ти починаєш вішати свої проблеми на інших, звинувачуючи їх у власній нездатності жити. Адже саме так відкривається дорога до майбутніх таборах і холокостам. Євреї винні? А якщо їх всіх спалити, то світ відразу стане іншим?.. Нам просто потрібно пам’ятати. Просто пам’ятати, що все завжди закінчується погано, якщо вчасно не зупинити в собі звіра. Просто пам’ятати, що сьогодні всі ми трошки євреї…

Михайло Подоляк
«>

27.01.2019
17:14
Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top