Новини Корупції

Ляльковод Ігор Коломойський. Мародер підготував реванш

пт, 29/03/2019 — 17:01

Володимир Зеленський – це помста опального олігарха.

Ігор Коломойський, мабуть, самий яскравий супротивник діючої української влади серед найбагатших людей країни. Саме йому спочатку було присвячено різка заява президента Петра Порошенка в червні 2015 року про необхідність обмежити вплив олігархів на державні компанії. Вплутавшись в протистояння з Банкової, Коломойський пожертвував багатьом: кріслом голови Дніпропетровської ОДА, ПриватБанком та давніми соратниками. На майбутні президентські вибори олігарх пішов ва-банк, фактично зробивши ставку не на перемогу конкретного кандидата, а проти другого терміну Порошенко. пише в інтернет-виданні РБК-Україна Красінський Владислав.

Дніпровське кавування

У ніч на 23 березня 2015 року голова Дніпропетровської облдержадміністрації Ігор Коломойський прогулювався під головним офісом «Укрнафти» — найбільшої нафтовидобувної компанії країни. Біля входу в будівлю, наспіх завареного гратами, вишикувалися невідомі в камуфляжі з автоматами. Вони представлялися то приватною охороною підприємства, то бійцями добровольчого батальйону «Дніпро-1». Інтерес Коломойського був в обох структурах. Але на наполегливі запитання депутата Мустафи Найєма, що приватна армія робить в центрі Києва, олігарх повторював фразу, тепер вже стала афоризмом: «Кава йдеш пити?».

За три ночі до цього інциденту схожа ситуація сталася під офісом «Укртранснафти». Кабінет міністрів змінив лояльний Коломойському менеджмент обох компаній на нових управлінців. Коли вони спробували приступити до виконання обов’язків, олігарх заявив, що підприємства зайняли російські диверсанти, пізніше замінивши свою версію подій терміном «рейдерське захоплення».

«Демчишин (Володимир Демчишин, тодішній міністр енергетики, — ред.) приїхав і каже: «У мене команда зверху». Хто зверху? Хто вам, рейдерам, дозволив захоплювати держпідприємство в порушення процедури. Прем’єр поїхав у Брюссель, Коболєв (голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв, — ред.) поїхав, а ви тышком-нышком вирішили захопити підприємство. Ви не розікрали ще всі підприємства, так ви вирішили разокрасть це? Не знаю, хто за цим стоїть. Сказали, що Кононенко – один з керівників фракції БПП. Зараз їду в Адміністрацію президента, будемо з цими паперами розбиратися, хто за цим стоїть», – заявив тоді Коломойський, попередньо обматюкавши журналіста Сергія Андрушко.

В емоційному спічі дніпровського олігарха читалося непідробне обурення. В ході становлення бізнес-імперії Коломойського людей з його орбіти не раз звинувачували в отриманні контролю над активами конкурентів не зовсім правовими методами, в тому числі зміну їх менеджменту та структури власності під покровом ночі. У підсумку олігарх виявився в «дзеркальної» ситуації, але не відступив, а лише посилив тиск на владу, в тому числі через підконтрольний медіа. Президент Петро Порошенко у відповідь позбавив Коломойського крісла голови Дніпропетровської ОДА та оголосив курс на деолігархізацію.

«Там, де держава має контрольний пакет, він буде державним у реальності, а не тільки на папері. У відповідь на таку політику я отримую брязкіт зброї приватних армій. І кожен, хто підлягає деолігархізації, озброєний великим каналом і б’є по мені інформаційним градом. Чи не у кожного з них є ручний, залежний і лояльний політичний проектик, з якого вони мріють виростити спокійну перспективу для себе і жахливе майбутнє для України», – заявив глава держави з парламентської трибуни.

Ареною для битви команд Коломойського і Порошенко став чернігівський мажоритарний округ № 205. Президент планував завести на довиборах у парламент голову Держуправління справами Сергія Березенко. Його конкурентом був Геннадій Корбан. Ця кампанія запам’яталася спостерігачам як одна з найбрудніших в новітній українській історії. У хід йшли підкуп виборців, віп-агітатори та взаємні провокації. У підсумку Березенко все-таки отримав депутатський мандат і став у «Блоці Петра Порошенко» одним з головних «збирачів» голосів під необхідні законопроекти. Пізніше йому частково довірили організацію виборів на місцях.

Карту Корбана Коломойський розіграв ще раз – восени того ж року на виборах мера Києва. Столичним градоначальником тоді знову став політичний союзник президента Віталій Кличко. Корбан незабаром був затриманий за підозрою в порушенні кількох статей Кримінального кодексу: створення організованого злочинного угруповання, викрадення представника влади, розтрата коштів «Фонду оборони країни» і викрадення автомобіля. Поки Корбан перебував у СІЗО, партія «Укроп», афілійована з Ігорем Коломойським, усунула його з посади голови. Він отримав півтора року умовно, позбувшись можливості брати участь у виборах, і виїхав в Ізраїль. В Україну Корбан повернувся тільки в кінці 2017 року, але за даними РБК-Україна, він більше не входить в орбіту співвласника групи «Приват». Пізніше Коломойський втратив ще одного союзника – мера Дніпра Бориса Філатова.

Низка цих подій змусила Банкову замислитися над питанням: на що здатний олігарх, захищаючи свої інтереси і вплив. Результатом роздумів стала націоналізація основи бізнес-імперії Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова – Приватбанку. Перехід найбільшого українського банку у власність держави був названий питанням національної безпеки. Для забезпечення цього рішення були задіяні і силові органи, але націоналізація пройшла мирно і майже без паніки.

«Незважаючи на те, що мова йде про приватне банківській установі, що ці рішення не є чиїмось приватним справою. Вони безпосередньо стосуються приблизно половини дорослого населення України – фізичних осіб, які є його клієнтами. Так само як і понад 50% всіх юридичних осіб, зареєстрованих в Україні. Опосередковано від стану справ у цьому банку залежить вся фінансово-економічна ситуація в країні настільки він великий, чи, як кажуть фахівці, системний», – заявив 19 грудня 2016 року президент Петро Порошенко.

Влітку наступного року Генеральна прокуратура почала розслідування за фактом доведення Приватбанку до банкрутства колишніми власниками і топ-менеджментом. Тоді Коломойський перебрався в Женеву і більше не повертався в Україну. За інформацією НБУ, міжнародний аудит компанії Kroll підтвердив махінації на суму понад 5,5 млрд доларів. Кабмін був змушений докапіталізувати банк за рахунок платників податків, компенсувавши, в тому числі, і цю недостачу. З подачі влади Коломойський з захисника української державності на початку війни на Донбасі за два роки став чи не головним її внутрішнім ворогом.

Приватні інтереси

Ігор Коломойський, мабуть, єдиний з найбагатших людей України, який практично не турбується про власний публічному іміджі. У той же час олігарх ніколи не скупився на хороших юристів. Але Коломойський не з’являється в країні, побоюючись, що йому не дадуть знову покинути її межі.

Куди більш болючим для олігарха став позов Приватбанку у Високий суд Лондона. Українська сторона домоглася світового арешту активів Коломойського і його партнера Геннадія Боголюбова на суму в 2,5 млрд доларів. Суд також обмежив витрати олігарха до 20 тисяч фунтів стерлінгів на тиждень. Тому навіть святкування дня народження Коломойського в Женеві нібито оплатили його друзі.

В кінці минулого року лондонський суд встановив, що розгляд у «приватному справі» не підпадає під британську юрисдикцію. Зараз це рішення розглядає апеляційна інстанція. В цей час Коломойський намагається скасувати націоналізацію через Господарський суд міста Києва. За даними РБК-Україна, рішення у цій справі може бути винесено у найближчі півроку.

В Україні ПриватБанк з перемінним успіхом домагається арешту власності афілійованих з олігархом-вигнанцем компаній. Справа в тому, що виведення грошей з банку став можливим завдяки видачу їм інсайдерських кредитів. За словами екс-глави НБУ Валерії Гонтарєвої, більше 97% корпоративного портфеля Приватбанку вартістю 150 млрд гривень становили позики пов’язаних з акціонерами підприємств. Обіцянку про реструктуризацію боргу колишні акціонери в установлений строк не виконали, тому суди почали заарештовувати майно їх компаній.

Група «Приват» володіє багатопрофільним бізнесом. У паливній галузі інтереси Коломойського і Боголюбова представлені в уже згаданій «Укрнафті». Їм належить більше 40% компанії. Контрольним пакетом акцій володіє «Нафтогаз України». Партнери також контролюють компанію «Укртатнафта», яка експлуатує Кременчуцький нафтопереробний завод (НПЗ). Починаючи з кінця 2014 року, Коломойського звинувачували в декількох спробах захоплення Одеського НПЗ. Тоді озброєні люди спробували взяти підприємство під контроль. Представники заводу заявили про причетність до рейдерства батальйону «Дніпро-1», але командування підрозділу ці звинувачення спростував.

До найбільших активів «приватівців» в цій сфері також відносяться НПК «Галичина» і «Нафтохімік-Прикарпаття». У роздрібній торгівлі нафтопродуктами група представлена найбільшою мережею автозаправних станцій, в яку входять 1540 заправок переважно під брендом ANP, «Авіас» і Energy. Антимонопольний комітет веде розслідування про картельну змову «приватних» заправок, в результаті якого вони синхронно піднімали ціни на паливо. Олігарх також володіє третиною акцій британської компанії JKX Oil & Gas, 80% потужностей якої перебувають на території України. Разом з співголовою депутатської групи «Відродження» Віталієм Хомутинніком він контролює нафтогазовидобувну компанії «Укрнафтобуріння», що експлуатує Сахалінське родовище (Харківська область).

Коломойському належить одне з найбільших підприємств хімічної галузі – комплекс «Дніпроазот». На відміну від проблемного Одеського припортового заводу, йому тривалий час вдавалося робити мінеральні добрива за рахунок дешевого ресурсу «Укрнафти». Ця компанія орендувала потужності «Дніпроазоту», переробляла газ власного видобутку і продавала продукцію структурам Коломойського.

Коли «Укрнафтою» керував лояльний Коломойському Пітер Ванхеке, компанія опинилася в збитки і борги. Все почалося з того, що підприємство продало нафту афільованим з групою «Приват» компаніям на 7 млрд гривень з відстрочкою платежу до кінця 2016 року. «Укрнафта» також заплатила аванс у розмірі 6,7 млрд гривень за поставку нафтопродуктів в 2018 році. Але ні гроші, ні нафтопродукти ніхто їй не повернув. Новий менеджмент за останні кілька років проблему з дебіторською заборгованістю не вирішив. Зараз податковий борг компанії перевищив 14 млрд гривень, що є абсолютним рекордом в країні.

Навесні минулого року компанія перестала поставляти газ на «Дніпроазот». У відповідь «приватівці» припинили відвантаження рідкого хлору, заявивши, що його виробництво більше не є рентабельним. Продукцію заводу «Дніпроазот» в основному споживають водоканали для знезараження води. Українські міста опинилися перед загрозою відключення водопостачання і фактично на порозі техногенної катастрофи. «Дніпроазот» відновив постачання тільки після триразового підвищення ціни на хлор.

«Приватівці» розташовують значними активами в металургійному секторі, об’єднаними в один з найбільших у світі феросплавних холдингів. Партнером Коломойського і Боголюбова в цьому проекті спочатку був Віктор Пінчук. Під контролем партнерів знаходяться Покровський і Марганецький гірничо-збагачувальні комбінати. Отриману руду переробляють Нікопольський і Запорізький феросплавні заводи. Закордонні активи групи «Приват» у цій сфері входять в холдинг Georgian American Alloys.

За даними видання «Новий час», Коломойський в США також володіє низкою об’єктів нерухомості та сталеливарними підприємствами, вартість яких перевищує чверть мільярда доларів. Фінансовою діяльністю олігарха в американської юрисдикції в минулому році зацікавилося ФБР. Розслідування федералів» співпало з переїздом Коломойського з швейцарської Женеви в ізраїльську Герцлію. У олігарха є паспорта України, Кіпру та Ізраїлю. Останній, як відомо, не видає своїх громадян правоохоронців з інших країн.

На початку року в рамках справи про розтрату рефінансування НБУ Печерський суд наклав арешт на земельні ділянки гірськолижного курорту «Буковель», вважаючи, що він також пов’язаний з колишніми власниками Приватбанку. Під санкції поки не потрапили авіакомпанії Коломойського, займають домінантне становище на ринку. Крім невеликих перевізників «Дніпроавіа» і «Роза вітрів», олігарх контролює найбільшу авіакомпанію «Міжнародні авіалінії України» (МАУ) разом з бізнесменом Ароном Майбергом. Після заходу в країну європейських лоукостерів, положення МАУ на ринку похитнулася. Це негайно зробило вплив на фінансові показники компанії: збиток перевізника за 2018 рік зріс до 2,7 млрд гривень.

На українську дійсність Коломойський продовжує впливати навіть з вимушеної посилання, в тому числі завдяки холдингу «1+1 медіа». У нього входять «друга кнопка» країни – «1+1», телеканали «2+2», ТЕТ, «ПлюсПлюс», Bigudi і Ukraine Today. Коломойському також належить інформаційне агентство УНІАН та портал ТСН.иа він є одним з інвесторів онлайн-видання «The Бабель». Сам олігарх у недавньому інтерв’ю BBC визнав, що його вплив на політику відбувається саме через телебачення, проте заявив, що «не може вирішити, хто стане президентом».

Ставка Коломойського

Коломойський не приховує своєї неприязні до чинного глави держави і не вірить у можливість переобрання Порошенко. Принаймні, сам олігарх, очевидно, робить все можливе, щоб найближчим часом в Україні з’явився новий президент. У трійку лідерів виборчої гонки менше ніж за тиждень до першого туру виборів, крім Порошенка, входять Володимир Зеленський і Юлія Тимошенко. Офіційно співвласник групи «Приват» заперечує фінансування обох. Однак на Банковій впевнені, що якщо вони зустрінуться у другому турі, то Коломойський переможе незалежно від фінального результату.

«Я думаю про те, щоб приїхати в Україну перед першим туром або між першим і другим, щоб зробити приємне» нашому шановному Петру Олексійовичу», – заявив він в згаданому вище інтерв’ю. Співрозмовники РБК-Україна в Адміністрації президента стверджують, що останнім часом Коломойський «розважається» дзвінками високопоставленим чиновникам з питанням, чи готові вони до його повернення.

Юлія Тимошенко зробила висновки з поразки в 2014 році, і на прийдешні вибори спробувала заручитися підтримкою як можна більшої кількості союзників. Зв’язок з Коломойським їй недавно ставили представники президентської фракції, демонструючи запис, на якому жінка з голосом, схожим на лідера «Батьківщини», вітає олігарха з днем народження. Оточення переконало її не коментувати справжність розмови.

«Не важливо, було це чи ні. Ми їй порадили нічого не спростовувати. Для багатьох Коломойський залишився людиною, який врятував Дніпро від російської окупації. Може, їхнє спілкування ще стане електоральним плюсом», – розповів виданню один з найближчих соратників Тимошенко. При цьому його колега стверджує, що в разі перемоги Зеленського на виборах, «Батьківщина» готова співпрацювати з ним в рамках нової парламентської коаліції.

Хоч у цій політсилі, як і на Банковій, вважають фронтмена «95 кварталу» креатура Коломойського, олігарх стверджує, що у них чисто ділові відносини в рамках співпраці телеканалу «1+1» та продакшн-студії Зеленського. «Не може людина з більш низьким інтелектом і більш низькою ерудицією впливати на більш розумного і талановитого. Тому я можу сказати, що він досить самостійний, навіть повністю самостійний», – сказав Коломойський про лідера президентської гонки.

Політична популярність у Зеленського з’явилася після виходу в ефір телесеріалу «Слуга народу». Актор грає в ньому простого вчителя Василя Голобородька, який волею випадку стає новим президентом. Вчорашній педагог при підтримці друзів починає безкомпромісну боротьбу з корупцією і олігархатом, а на роботу їздить на велосипеді. Нехитрий імідж простого і чесного хлопця з народу Зеленський конвертував в справжню президентську кампанію. І хоч у житті актор, який пересувається по місту на джипі з охороною групи «Приват», далекий від образу свого персонажа – за даними останньої соціології, він з впевненим відривом виходить у другий тур виборів.

Примітно, що «Слуга народу» вийшов на екрани в розпал боротьби Коломойського з чинною владою восени 2015 року. І те, що на Банковій спочатку сприймали виключно як «троллінг» з боку дніпровського олігарха, по суті, переросло у президентську кампанію, яка за фактом триває вже більше трьох років. Рейтинг Зеленського виник на тлі цілковитого розчарування виборців у традиційних політичних елітах. І Коломойський все це час тільки підливав масла у вогонь, у тому числі регулярно публікуючи записи телефонних розмов з бізнесменами і політиками старої формації.

«Немає нікого яскравіше, ніж Ігор Валерійович. Це дуже яскравий, багатогранних політик, олігарх, який дуже любить свою яскравість. Ми регулярно слухаємо відповідні плівки, інтерв’ю, це дуже забавно. Він дуже цікавий співрозмовник», – сказав міністр внутрішніх справ Арсен Аваков в інтерв’ю Дмитру Гордону.

Команди основних кандидатів на пост глави держави сходяться в одному: перемоги в президентській гонці в перший рік буде максимально непросто. Вже восени пройдуть чергові вибори у Верховну раду, і поки жоден з кандидатів не може отримати свою більшість в парламенті без об’єднання з іншими політсилами. І в цих переговорах Ігорю Коломойському знову зіграє на руку вміння «розкладати яйця у всі кошики». За минулі роки він створив і налагодив відносини з проектами «на будь-який смак». Для патріотично налаштованого електорату у нього є партія «Укроп», для ностальгують за минулим – «міцні господарники» з «Відродження». Про готовність співпрацювати з олігархом кулуарно кажуть в опозиційній «Батьківщині» і коаліційній «Народному фронті».

Поки Коломойського списали з рахунків, зробивши його першою і поки єдиною «жертвою деолігархізації», він ретельно готував плацдарм для реваншу. При будь-якій конфігурації майбутньої влади з цим олігархом доведеться домовлятися. І тут питання в ціні, адже за минулі п’ять років, за оцінкою Forbes, його статки зменшилися вдвічі – до 1,1 млрд доларів. Судячи з усього, він має намір повернути втрачене з лишком. Коломойський вже заявив, що як мінімум чекає компенсації за націоналізацію «Приватбанку».

Красінський Владислав, РБК-Україна

Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top