Головні новини

Крутійство Порошенко: стежте за руками, — Кошкіна

Всю сіль крутійства з введенням Військового стану легко усвідомити, уважно відстеживши послідовність подій. Отже, стежте за руками і не перемикайтеся.

Таким закликом починає свою сьогоднішню статтю відома журналістка, шеф-редактор видання «Лівий берег» Соня Кошкіна.

Увечері воскресіння Росія (фашистська держава, визнана Законом України від 20.02.18 країною-агресором) захоплює в Азовському морі два катери і один буксир. Двадцять три наших військових моряків потрапляють в полон, з них шестеро поранені. Президент Порошенко скликає спершу Військовий кабінет, потім – РНБО і виступає на підтримку введення воєнного стану (без загальної мобілізації та обмеження прав громадян – це важливий момент, запам’ятаємо його). Засідання РНБО, зрозуміло, закрите, проте, за інформацією LB.ua – «за» ініціативу глави держави голосують всі присутні. Секретар РНБО Олександр Турчинов уточнює: ВП пропонується на 60 днів. Виборчий процес, за його словами, на цей період заморожується.

Закрита (!) сесія парламенту (без якої неможливо парафувати рішення про ВП) анонсована на 16:00 понеділка.

Станом на 14:00 понеділка за півгодини до початку засідання профільного комітету ВР з безпеки та оборони – президентський указ про введення ВП (на підставі якого подається профільний законопроект) все ще не надійшов у Раду, відповідно депутати не дуже розуміють, що саме їм обговорювати, що розглядати. Близько трьох годин на сайті глави держави опубліковано новину: Президент підписав указ, ввівши в дію вчорашнє рішення РНБО. В указі 12 пунктів, один з них – таємний. При найближчому розгляді документ справляє враження досить нейтральне – ні один з його пунктів особливо не насторожує. Незабаром вже на сайті Ради з’являється заснований на ньому законопроект. І ось з цим законопроектом, що передбачає ВП на 60 днів, часткову мобілізацію з серйозним обмеженням цілого ряду прав і свобод громадян, все куди цікавіше. Де-факто, він прямо суперечить обіцянкам Президента даними напередодні ввечері.

Депутатам вдається наполягти, щоб засідання проходило у відкритому режимі. Фракція «НФ» раптово відмовляється від підтримки ініціатив Президента, вимагаючи обмежити термін дії військового становища 30 днями і чітко позначити території його поширення. Фракція «Самопоміч», настаивавшая на введенні ВП з 2014-го року, вимагає того ж.

При цьому трибуна заблокована ляшковцами і «Батьківщиною» (в чиї інтереси явно не входить відстрочка виборів), з’являтися «під куполом» у такій обстановці Порошенко не до лиця і він вимушено звертається до нації за допомогою телевізора. На початку шостого, віща з блакитних екранів, він третій раз за добу коригує свою позицію: так, мова про СП, але всього на 30 днів і права громадян обмежуватися не будуть. При цьому на сайті Ради продовжує «бовтатися» старий указ. Мається на увазі, депутати повинні повірити Президенту на слово. Важлива деталь: жодних подробиць, здатних зміцнити народних обранців у рішенні про введення ВП, Петро Олексійович не повідомляє. Навпаки – підкреслює: «Це не означає оголошення війни! Україна ні з ким не збирається воювати!». Оригінальна подача, чого вже.

Приблизно в такому ж ключі відбувається і подальше обговорення перспектив ВП в парламенті ввечері. «Військовий блок» обмежується доповідями Турчинова і Муженко. Дуже скупими, як для такого особливого моменту – першого в історії Незалежної України. Говорять про що завгодно, тільки не про специфіку воєнного стану як такого, ситуації на фронтах, поточній обстановці (наскільки це доречно в публічному форматі), готовності армії та суспільства. Практично жодного слова – про економіку, інвестиційних перспективи (хоча в 2014-му Президент особисто аргументував неможливість введення ВП з-за загрози припинення фінансування МВФ. У 2018-му виявилося, що це не так). Полонених українських моряків і зовсім згадує одна лише Ірина Геращенко.

Нарешті до трибуни виходить Президент. І тут ми дізнаємося, що так, таки 30 днів, але не по всій території України, а лише в ряді областей, всі – у «лайт» варіанті, якщо тільки не дійде до прямого сухопутного вторгнення.

Результат – 276 голосів «за». Ще 298 «за» з’явилося по ходу сесії (!) – як поступка більшості нардепів – пропозицію Андрія Парубія закріпити дату першого туру президентських 31-го березня 2019-го (чого увечері неділі на Банковій вже точно не передбачали).

Отже, менше ніж за добу Президент Порошенко чотири рази міняв/коригував свою позицію щодо СП. Очевидно, що в останні години – під тиском парламенту (що саме по собі – хоч іноді і скочувалося до базарного рівня скандалу – є добре. Парламент – місце для дискусії, конкуренції) і, почасти, громадськості.

Але виникає питання: чи змінилася за добу ступінь воєнної загрози? Знизився градус агресії РФ?

Якщо так, то чому це було не визнати? Якщо ні, то чому тоді гарант пішов на настільки значні поступки? Адже для нього, як головнокомандувача, безпека країни повинна бути пріоритетом. І вибір між «бурхливим» парламентом і безпекою однозначна.

Чи ні?

Тепер: чи вистачить відведених 30 днів, щоб зміцнити кордони, поліпшити обороноздатність країни? Адже про розрив дипвідносин з РФ, інших логічних, хоч і радикальних заходів, мова, як ми вже розуміємо, не йде. Якщо вистачить, то який конкретно план дій? Чому він не був представлений (обґрунтування необхідності конкретно ВП) депутатам? Якщо не вистачить, а плану немає, навіщо в принципі було заварювати кашу? Чи Не було це спробою нав’язати свої правила гри, відтермінувавши – у тому числі – дату виборчої кампанії?

Сума всіх цих та інших подібних питань сьогодні серйозно посилює прірву, що утворилася між владою і українським народом. Прірва недовіри. Коли сума взаємних підозр та/або претензій настільки велика, що навіть у відверто добром намір відразу підозрюється недобре. Саме тому ввечері воскресіння у багатьох в голові крутилася лише одна думка – небезпека перенесення виборів. Наприклад, на кінець травня-червень. Коли відтане» психотравма після платіжок, утвердиться нова Помісна церква, а найголовніше – хто б не став Президентом, він вже не встигне змінити прем’єр-міністра, силовий блок, правила проведення парламентських, а, значить, у жовтні збережеться вигідна для нинішньої влади «мажоритарка», і зайти в Раду (з наступними шансами формування коаліції і Кабміну) буде куди простіше.

Ну, а чому ні? Схема струнка, враховувала інтереси всіх ключових гравців. Крім Тимошенко та Ахметова. Які (останній – руками Ляшко), по суті, і зірвали її в понеділок у парламенті (інші, включаючи «НФ», просто вчасно приєдналися). На Банковій не взяли до уваги простий нюанс: бліцкриг повинен бути бліцкригом, а не розтягнутим у часі серіалом.

Усім важливо розуміти: ті, хто підозрював АП злі підступи під прикриттям Азовського кризи – не пособники Путіна. Хто звертав увагу (спасибі розслідування «Схем») на занадто часті нічні зустрічі Президента з Медведчуком – не вороги України. Ті, хто озвучував логічне: чому ВП не вводили під час Илловайска та/або Дебальцеве – не «зрадофилы» (як стверджували в самій АП і від її особи спеціально навчені Ломи). Ні, це просто критично мислячі громадяни, які мають досвід спостереження та аналізу дій української влади. Це ті, хто воює на сході, допомагає армії та переселенцям в тилу, волонтерствует, чекає близьких з війни або полону, розшукує зниклих; ті, хто відбудовує економіку, веде свою маленьку справу, намагаючись жити по честі тут, на «мирних» територіях.

І, поклавши руку на серце, влада сама винна в такому до себе відношенні. Сума багаторічних недомовок, брехні, маніпуляцій тому причиною. Чи можливо змінити таке ставлення? Повністю – вже сумнівно, поліпшити – точно так, було б бажання.

У тому числі, за результатами історії з військовим становищем.

Як ми знаємо, воно введено в десяти областях строком на 30 днів. Що зміниться після цього терміну? Головне: чи почуємо ми публічний (настільки, повторюю, наскільки можливо і безпечно в подібній ситуації) звіт про виконану роботу?

Або 26-го грудня режим «особливого положення» просто «по-тихому» скасують і всі про це благополучно забудуть (новорічна метушня тому на допомогу)?

«Хвіст виляє собакою» – голлівудський фільм, відомий нашому глядачеві під назвою «Плутовство». Сюжет простий: наближаються президентські вибори США, а рейтинг чинного гаранта – на тлі сексуального скандалу – залишає бажати кращого. Щоб врятувати ситуацію, команда соратників президента, вдається до допомоги кінопродюсера і разом вони швидко придумують віртуальну загрозу. Конкретно – албанську терористичну групу, з-за «діяльності» якої США змушені вступити в коротку звитяжну війну. «Загроза» майстерно атрибутируется публічної легендою – аж до створення фейкових «репортажних» роликів з «албанської дівчинкою з білим кошеням на руках». Пересічні громадяни беззастережно вірять телевізору, що відбувається втягнута вся країна, а рейтинги горе-президента ростуть. Час виграно, мета досягнута. Головна мораль: собака хвостом управляє, оскільки вона розумніша за хвоста. Але іноді трапляється і навпаки.

“>

27.11.2018
19:00
Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top